загроза

(словесна) погроза, погрожування, нахваляння, грозьба; (прикрощів) небезпека; (постійна) о. Дамоклів меч, приспаний вулькан; фр. чорні хмари.

Значення в інших словниках

1. загроза — загроза , род. загрози, мн. загрози, род. мн. загроз потенційно можлива будь-яка несприятлива дія на інформацію, що може призвести до порушень хоча б одної з фундаментальних властивостей захищеної інформації.  Фізико-технічний словник-мінімум
2. загроза — загро́за іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. загроза — -и, ж. 1》 Груба, зухвала обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність; погрожування, нахваляння. || жарт., рідко. Обіцянка зробити що-небудь незвичайне, на диво комусь. 2》 чого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. загроза — НЕБЕЗПЕ́КА (можливість якогось нещастя, лиха, катастрофи); ЗАГРО́ЗА, ГРОЗА́ підсил. (можливість або неминучість виникнення нещастя, лиха і т. ін.); РИ́ЗИК (РИСК рідше) (усвідомлювана можлива небезпека); ТРИВО́ГА (стан небезпеки, що вимагає активних дій).  Словник синонімів української мови
5. загроза — Загро́за, -зи; -гро́зи, -ро́з  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. загроза — ЗАГРО́ЗА, и, ж. 1. Груба, зухвала обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність; погрожування, нахваляння. Серед погоні однак помітне було якесь замішання.  Словник української мови в 11 томах