заміняти

ЗАМІНЮВАТИ (кого) заступати, заміщати, бути за кого; (на що) обмінювати, промінювати.

Значення в інших словниках

1. заміняти — заміня́ти 1 дієслово недоконаного виду робити заміну заміня́ти 2 дієслово недоконаного виду проміняти на щось рідко  Орфографічний словник української мови
2. заміняти — I -яю, -яєш і замінювати, -юю, -юєш, недок., замінити, -міню, -міниш, док., перех. 1》 що.Використовувати, вживати, ставити і т. ін. замість чого-небудь щось інше. || Виявляти одні почуття, настрої і т. ін. замість інших. || кого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заміняти — ЗАСТУПА́ТИ (тимчасово виконувати обов'язки, функції кого-, чого-небудь), ЗАМІЩА́ТИ, ЗАМІ́ЩУВАТИ, ЗАМІНЯ́ТИ, ЗАМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕСТУПА́ТИ рідко; ПІДМІНЯ́ТИ, ПІДМІ́НЮВАТИ (на короткий час). — Док.: заступи́ти, замісти́ти, заміни́ти, переступи́ти, підміни́ти.  Словник синонімів української мови
4. заміняти — Заміня́ти, -ня́ю, -ня́єш і заміни́ти, -міню́, -мі́ниш, -мі́нять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. заміняти — ЗАМІНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ЗАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, док., перех, 1. що. Використовувати, вживати, ставити і т. ін. замість чого-небудь щось інше.  Словник української мови в 11 томах
6. заміняти — Заміня́ти, -няю, -єш гл. Промѣнять. Боїться, щоб не заміняли його поля на чуже. О. 1862. І. 62. Мужик мужика заміняв на бика. Ном. № 13242. Вона мене заміняла на свекруху. МВ. ІІ. 175.  Словник української мови Грінченка