замість

прий., намість, натомість, д. замісто, жм. замість того, щоб; ід. ЗАМІСТЬ ТОГО, зате, д. затомість.

Значення в інших словниках

1. замість — за́мість прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. замість — Замісто, затомість, намісто, намість, натомість, помість Фразеологічні синоніми: на заміну; на зміну  Словник синонімів Вусика
3. замість — [зам'іс'т'] прийм.  Орфоепічний словник української мови
4. замість — прийм. Сполучення з прийм. замість виражають відношення заміни, заміщення, обміну. 1》 з род. в. Указує на заміну кого-, чого-небудь кимсь або чимсь іншим. || Указує на особу, роботу якої виконує хтось інший. || у сполуч. зі сл. бути, служити і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. замість — ЗА́МІСТЬ прийм. (уживається при вказуванні на заміну кого-, чого-небудь кимсь або чимсь іншим), ЗАМІ́СТО діал., ПО́МІСТЬ діал. На ногах у нього замість чобіт вільшані личаки (А. Шиян); Як хазяїн виходив чого з крамниці, то замісто його сиділа хазяйка (Б.  Словник синонімів української мови
6. замість — За́мість, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. замість — ЗА́МІСТЬ, прийм. Сполучення з прийм. За́мість виражають відношення заміни, заміщення, обміну. 1. з род. в. Уживається при вказуванні на заміну кого-, чого-небудь кимсь або чимсь іншим.  Словник української мови в 11 томах
8. замість — Замісто, замість, замісць, замісь нар. Вмѣсто. Дала ж мене моя мати заміж за старого і казала шанувати замісто молодого. Чуб. V. 225. Ой не стеле чумак собі постіленьку, а зелену травицю, а у головки замість подушечки кленьчасту важницю. Чуб. V. 1038.  Словник української мови Грінченка