занапащати

(край) губити, загубляти, сил. руйнувати, нищити; (кого) убивати, заподіювати смерть кому; (господарство) занедбувати, зводити нінащо, не берегти чого; (душу) погубляти; занапащувати.

Значення в інших словниках

1. занапащати — занапаща́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. занапащати — -аю, -аєш, недок., занапастити, -ащу, -астиш, док., перех. 1》 Заподіювати смерть, призводити до загибелі. || Робити кого-небудь нещасливим. Занапащати життя. Занапащати душу. 2》 Недбайливо ставитися до кого-, чого-небудь; не берегти, призводити когось, щось до повного занепаду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. занапащати — ЗАНАПАСТИ́ТИ (призвести до загибелі кого-небудь, до занепаду чогось, зробити нещасним чиєсь життя), ЗАГУБИ́ТИ, ПОГУБИ́ТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ, ЗВЕСТИ́, ЗГУБИ́ТИ, ДОКОНА́ТИ розм., ЗАПРОПАСТИ́ТИ розм., ЗБА́ВИТИ розм., УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм.  Словник синонімів української мови
4. занапащати — Занапаща́ти, -ща́ю, -ща́єш, -ща́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. занапащати — Занапаща́ти, -ща́ю, -єш сов. в. занапасти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Погублять, погубить. Занапастив худібчину через свою дівчину. Чуб. V. 295. Степ широкий, край веселий та й занапастили. ЗОЮР. II. 254. Збавив я тобі віку, занапастив долю. Стор. МПр. 22.  Словник української мови Грінченка