запитання —
запита́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
запитання —
ЗАПИТАННЯ – ПИТАННЯ Запитання, р. мн. -ань. Звертання до когось, яке потребує відповіді, роз’яснення тощо: відповідати на запитання, звертатися із запитанням, ставити запитання. Питання.
Літературне слововживання
запитання —
[запиетан':а] -н':а, р. мн. -ан'
Орфоепічний словник української мови
запитання —
-я, с. 1》 Звертання до кого-небудь з метою з'ясування чогось; питання. || Те, що вимагає з'ясування. || Тема для відповіді під час перевірки знань учня, збирання якихось відомостей і т. ін. Ставити запитання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
запитання —
1. запит, випит, спит 2. це дія
Словник чужослів Павло Штепа
запитання —
під зна́ком запита́ння що. Що-небудь залишається невідомим, нез’ясованим, нерозв’язаним. Що ж до Семена Івановича Пальохи, то все стояло під знаком запитання (Б. Антоненко-Давидович); // Доля чого-небудь залишається невирішеною.
Фразеологічний словник української мови
запитання —
ЗА́ПИТ (офіційна вимога, прохання дати якісь відомості чи роз'яснення з приводу чогось), ЗАПИТА́ННЯ. Василь Карпович не втерпів і нишком від дружини послав у Москву запит про долю сина (О. Донченко).
Словник синонімів української мови
запитання —
Запита́ння, -ння; -та́ння, -та́нь і -та́ннів, -та́нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
запитання —
ЗАПИТА́ННЯ, я, с. 1. Звертання до кого-небудь з метою з’ясування чогось; питання. Всі звертаються до Хоми з однаковим запитанням: — З переправи? Переправа готова? (Гончар, III, 1959, 359); — Відповідайте на запитання точно (Довж.
Словник української мови в 11 томах
запитання —
Запита́ння, -ня с. Вопросъ. Я й відповім йому на його запитання. Федьк.
Словник української мови Грінченка