заповнювати

ЗАПОВНЯТИ (простір) повнити, заполонювати, заполоняти, залягати, заступати, ок. загачувати; (скриню) наповнювати, набивати; (анкету) виповнювати; (душу смутком) проймати, поймати, охоплювати; (людьми) залюднювати.

Значення в інших словниках

1. заповнювати — -юю, -юєш, і заповняти, -яю, -яєш, недок., заповнити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 чим. Накладаючи, насипаючи, наливаючи, вміщаючи що-небудь, робити повним, цілком займати щось. || Займати собою весь простір, все місце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заповнювати — запо́внювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. заповнювати — НАПО́ВНИТИ (про людей, тварин — зайняти весь простір, приміщення і т. ін.), ЗАПО́ВНИТИ, СПО́ВНИТИ, ПЕРЕПО́ВНИТИ підсил., НАВОДНИ́ТИ підсил., ЗАЛИ́ТИ (ЗАЛЛЯ́ТИ рідше) підсил., ЗАТОПИ́ТИ підсил., ЗАБИ́ТИ підсил. розм., ЗАГАТИ́ТИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
4. заповнювати — Запо́внювати, -по́внюю, -нюєш; запо́внити, -по́вню, -по́вниш; -по́вни, -по́вніть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. заповнювати — ЗАПО́ВНЮВАТИ, юю, юєш і ЗАПОВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАПО́ВНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. чим. Накладаючи, насипаючи, наливаючи, вміщаючи що-небудь, робити повним, цілком займати щось.  Словник української мови в 11 томах