зачиняти

(двері) прихиляти, (з грюком) грюкати <�тріскати> чим, ок. затріскувати; (- замок) клацати чим; (хату) замикати; ЕВ. позбавляти волі, ув'язнювати.

Значення в інших словниках

1. зачиняти — зачиня́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зачиняти — -яю, -яєш, недок., зачинити, -чиню, -чиниш, док., перех. 1》 Прихиляти (двері, вікно і т. ін.), перешкоджаючи, припиняючи вхід, доступ у приміщення чи вихід назовні. || Прихиляти або замикати двері якого-небудь приміщення. || рідко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зачиняти — зачиня́ти / зачини́ти две́рі перед ким. Позбавляти когось змоги користуватися, займатися чим-небудь. Неприступний, гордий університет вдруге зачинив перед Сергієм свої високі двері (О. Гуреїв). две́рі зачи́нені. Колись ..  Фразеологічний словник української мови
4. зачиняти — ЗАМИКА́ТИ (закривати на замок, ключ і т. ін.), ПРИМИКА́ТИ, ЗАПИРА́ТИ розм., ЗАЧИНЯ́ТИ рідко; ЗАСУВА́ТИ (на засув); ЗАЩІПА́ТИ, ЗАЩІБА́ТИ діал., ЗАЩІ́БУВАТИ діал. (на защіпку). — Док.  Словник синонімів української мови
5. зачиняти — Зачиня́ти, -ня́ю, -ня́єш, -ня́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зачиняти — ЗАЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАЧИНИ́ТИ, чиню́, чи́ниш, док., перех. 1. Прихиляти (двері, вікно і т. ін.), перешкоджаючи, припиняючи вхід, доступ у приміщення чи вихід назовні. Вечір настільки теплий, що аж не хочеться вікон зачиняти (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. зачиняти — Зачиняти, -ня́ю, -єш сов. в. зачинити, -ню́, -ниш, гл. Затворять, затворить. У свого батька і хлів зачиняв, а в нашого не хоче й хати. Ном. № 2539.  Словник української мови Грінченка