зачувати

Чути, вчувати; (- новини) дізнаватися; (погибель) відчувати; док. ЗАЧУТИ, занюхати, почути нюхом.

Значення в інших словниках

1. зачувати — зачува́ти дієслово недоконаного виду поет., діал.  Орфографічний словник української мови
2. зачувати — -аю, -аєш, недок., поет., діал., зачути, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Чути, сприймати слухом що-небудь. 2》 про кого – що. Одержувати якісь відомості, дізнаватися про що-небудь з розмов і т. ін. 3》 тільки док. Розпізнати що-небудь чуттям, нюхом. 4》 рідко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зачувати — ВІДЧУВА́ТИ (сприймати органами чуття), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, УЧУВА́ТИ (ВЧУВА́ТИ), ПОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИ рідше, СПОЧУВА́ТИ розм. рідше, ДІЗНАВА́ТИ (ДОЗНАВА́ТИ) розм. рідше, ОЧУВА́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
4. зачувати — ЗАЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., поет., діал., ЗАЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Чути, сприймати слухом що-небудь. Разом прилинула вість, наче той соловій голосистий.. сидить у гущавині скритий. Тільки солодкі пісні зачуваєш і серцем радієш (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. зачувати — Зачува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. зачути, -чую, -єш, гл. Слышать, заслышать, услышать. То удова теє зачуває. Чуб. V. 848. Заржи, заржи, сивий конику, рано на пашу йдучи, чи не зачує серце-дівчина, а в саду вінки в'ючи. Чуб. III. 118. 2) Чуять, почуять. Хутко зачує кішка, де сало. Ном. № 5741.  Словник української мови Грінченка