звертати

Повертати, збочувати; (- дорогу) завертати, скручувати; (провину) ЖМ. спихати, звалювати; (борг) віддавати, повертати, вертати.

Значення в інших словниках

1. звертати — зверта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. звертати — див. повертати  Словник синонімів Вусика
3. звертати — -аю, -аєш, недок., звернути, зверну, звернеш, док. 1》 неперех. Змінювати напрямок руху вбік від попереднього; повертати, рухаючись. || до кого – чого. Змінюючи напрямок, рухатися до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звертати — зверта́ти / зверну́ти з доро́ги (з шля́ху́). Відходити від своїх переконань, поглядів, принципів, змінювати їх. З раз обраної на поетичній і на життєвій ниві дороги Шевченко вже ніколи не звертав (Слово про Кобзаря); Ти (В.  Фразеологічний словник української мови
5. звертати — ВІДДАВА́ТИ (давати назад узяте, позичене, привласнене, належне), ВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ВІДНО́СИТИ, ЗВЕРТА́ТИ рідше. — Док.: відда́ти, верну́ти, поверну́ти, віднести́, зверну́ти. — Багато (товарів)..  Словник синонімів української мови
6. звертати — ЗВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗВЕРНУ́ТИ, зверну́, зве́рнеш, док. 1. неперех. Змінювати напрямок руху вбік від попереднього; повертати, рухаючись.  Словник української мови в 11 томах