звеселяти

Веселити, розважати, обр. звеселяти серце <�душу>; (очі) тішити, радувати; (землю) прикрашати, красити.

Значення в інших словниках

1. звеселяти — звеселя́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. звеселяти — -яю, -яєш, недок., звеселити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Створювати веселий настрій, викликати веселощі у кого-небудь; веселити. || Усувати сум, тугу; розважати, збадьорювати. || Приносити радість, утіху кому-небудь; радувати. 2》 Своєю присутністю, дією пожвавлювати, прикрашати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звеселяти — ВЕСЕЛИ́ТИ (викликати веселий настрій у когось), ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ЗАБАВЛЯ́ТИ, РОЗВАЖА́ТИ, ТІ́ШИТИ, ПОТІША́ТИ. — Док.: звесели́ти, повесели́ти, розвесели́ти, заба́вити, розва́жити, поті́шити. Все їх, здавалось, тішило й веселило (О.  Словник синонімів української мови
4. звеселяти — ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗВЕСЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. 1. Створювати веселий настрій, викликати веселощі у кого-небудь; веселити. А музика реве, грає, Людей звеселяє (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
5. звеселяти — Звеселя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. звеселити, -лю, -лиш, гл. Развеселять, развеселить. То пан Хмельницький добре учинив: Польщу засмутив, Волощину побідив, Гетьманщину звеселив. Макс. (1849), 73. Моє серце звесели. КС. 1882. XII. 496.  Словник української мови Грінченка