згинати

Вигинати; (дерево) нахиляти, нагинати, пригинати, гнути; (працею) горбити; (людську натуру) ламати, руйнувати; п. ф. -АТИСЯ, с. гнутися у три дуги.

Значення в інших словниках

1. згинати — згина́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. згинати — -аю, -аєш, недок., зігнути і розм. зогнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Гнучи, надавати чому-небудь форми дуги чи зигзага або складати під кутом. || Нахиляти, нагинати (рослини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. згинати — гну́ти (згина́ти) / зігну́ти спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т і т. ін.). 1. Тяжко працювати. Сокало неохоче віддав перепустку Йванові. Йому б отаку!.. Попросити по-людському. Ні, не дають. Недаремно ж (Іван) на німців гнув спину.  Фразеологічний словник української мови
4. згинати — ГНУ́ТИ (надавати зігнутої форми); ЗГИНА́ТИ, ВИГИНА́ТИ (надавати заокругленої форми). — Док.: зігну́ти, ви́гнути. Залізо б'ють і гнуть прекрасну мідь В горбатих м'язах руки чоловіка (М. Бажан); — Такий здоровий (Гаркуша), що карбованця згина на долоні (О.  Словник синонімів української мови
5. згинати — ЗГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІГНУ́ТИ і розм. ЗОГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Гнучи, надавати чому-небудь форми дуги чи зигзага або складати під кутом. Дерево гнуте можна на кермове колесо згинати або на луки брати — летітиме стріла як треба (Ю.  Словник української мови в 11 томах
6. згинати — Згина́ти, -на́ю, -єш сов. в. зігнути, -ну, -неш, гл. Сгибать, согнуть. Негріте залізо не зігнеш. Ном. № 3887.  Словник української мови Грінченка