зречення —
зре́чення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
зречення —
-я, с. 1》 Дія за знач. зректися 1). 2》 Офіційний документ про відмову від своїх прав (перев. на престол).
Великий тлумачний словник сучасної мови
зречення —
ВІДСТУ́ПНИЦТВО (відмова від своїх ідеалів, принципів, політичних переконань і т. ін.), РЕНЕГА́ТСТВО, ЗРА́ДА, ЗРА́ДНИЦТВО, ЗРЕ́ЧЕННЯ, ВІДРЕ́ЧЕННЯ рідше, ВІДСТУ́ПСТВО діал.
Словник синонімів української мови
зречення —
Зре́чення, -ння, -нню, -нням чого
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зречення —
ЗРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. зректи́ся 1. Сповнена високого патріотизму, поема [«Іван Вишенський»] була активним виступом Франка проти реакційної філософії зречення життя, втечі від суспільної боротьби (Іст. укр. літ.
Словник української мови в 11 томах