зрушувати

Урухомлювати; (з місця) зривати; (починати рух) рушати; ЗСТ. зворушувати, викликати співчуття, хвилювати; док. ЗРУШИТИ, Р. порушити.

Значення в інших словниках

1. зрушувати — зру́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зрушувати — див. тягти  Словник синонімів Вусика
3. зрушувати — -ую, -уєш, недок., зрушити, -шу, -шиш, док. 1》 перех.Докладаючи зусиль, переміщати, зсовувати (з місця). || Зміщувати, позбавляти попереднього положення. 2》 перех. Надавати руху чому-небудь, примушувати рухатися кого-, що-небудь. || тільки док., перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зрушувати — ЗВОРУ́ШУВАТИ (збуджувати співчуття, жаль, ніжність і т. ін., глибоко хвилюючи), ХВИЛЮВА́ТИ, ПРОЙМА́ТИ, ЗРУ́ШУВАТИ заст., ПОРУ́ШУВАТИ діал., ПОРУША́ТИ діал.; ТОРКА́ТИ, ТОРКА́ТИСЯ (перев. із сл. душа, серце). — Док.  Словник синонімів української мови
5. зрушувати — ЗРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРУ́ШИТИ, шу, шиш, док. 1. перех. Докладаючи зусиль, переміщати, зсовувати (з місця). — Заставлять кнехти зрушувати з місця, так ти подивися пильніше: яка там основа… (Гончар, Тронка, 1963, 339); [Долорес...  Словник української мови в 11 томах