зрізувати

Обрізувати, обтинати, відрізувати, відтинати; (кулею) звалювати; (на іспиті) провалювати; (платню) ЖМ. зменшувати, скорочувати.

Значення в інших словниках

1. зрізувати — зрі́зувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зрізувати — -ую, -уєш і зрізати, -аю, -аєш, недок., зрізати, зріжу, зріжеш, док., перех. 1》 Ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось (перев. верхню частину). || Спилювати, зрубувати. || Знищувати, змітаючи з поверхні землі (горб, гірку і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зрізувати — ЗБИВА́ТИ (ударом, пострілом скидати, змушувати падати кого-, що-небудь), ЗНІМА́ТИ, ЗРІ́ЗУВАТИ, ЗРІЗА́ТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ, ПІДРІЗА́ТИ, ПІДСІКА́ТИ, ЗДІЙМА́ТИ розм. (пострілом). — Док.: зби́ти, зня́ти, зрі́зати, підрі́зати, підсі́кти, здійня́ти.  Словник синонімів української мови
4. зрізувати — Зрі́зувати, -зую, -зуєш; зрі́зати, зрі́жу, -жеш, -же; зріж, зрі́жмо, зрі́жте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зрізувати — ЗРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і ЗРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗРІ́ЗАТИ, зрі́жу, зрі́жеш, док., перех. 1. Ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось (перев. верхню частину). Одного дня каже до мене Хаброня: «Ходім у виноградники зрізувати виноград» (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. зрізувати — Зрізувати, -зую, -єш сов. в. зрізати, зріжу, -жеш, гл. Срѣзывать, срѣзать. Їх зрізують, як спілий колос в полі. К. Іов. 54. Зріжу голову, вийму серце. Ном. стр. 303, № 473.  Словник української мови Грінченка