лантух —
[лантух] -ха, м. (ў) лантус'і, мн. -хи, -х'іў два лантухие
Орфоепічний словник української мови
лантух —
-а, ч. 1》 Великий мішок із грубої тканини. 2》 чого. Міра, що дорівнює вмістові такого мішка. || перен. Про велику кількість чого-небудь. 3》 перен. Неповоротка, неспритна людина. || без додатка, з чим. Уживається як лайливе слово.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лантух —
ЛА́НТУХ, а, ч. 1. Великий мішок з грубої тканини. Бонковський, змолотивши графську пшеницю, наклав на п'ять возів мішків та лантухів і звелів мужикам везти на продаж (І. Нечуй-Левицький); Коли треба було сіяти, він [мішок] – сішник.
Словник української мови у 20 томах
лантух —
ла́нтух (мішо́к) із кістка́ми (з маслака́ми), ірон. Дуже худа, виснажена людина. Черевний тиф, туберкульоз і жовтуха перетворили її дужого, вродливого сина на чорний лантух з маслаками, в якому ледве тліла іскра життя (Л. Первомайський).
Фразеологічний словник української мови
лантух —
ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал.
Словник синонімів української мови
лантух —
Ла́нтух, -ха, у -сі; -тухи, -хів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
лантух —
ЛА́НТУХ, а, ч. 1. Великий мішок з грубої тканини. Бонковський, змолотивши графську пшеницю, наклав на п’ять возів мішків та лантухів і звелів мужикам везти на продаж (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
лантух —
Лантух, -ха м. 1) Большое рядно, употребляющееся для ссыпки въ него хлѣбныхъ зеренъ. 2) Большой мѣшокъ. Де можна лантух, там торби не треба. Ном. № 1370. ум. лантушок. ув. лантушище.
Словник української мови Грінченка