люк —
Люк, лю́ка: — отвір, звичайно з заслонкою, для проникнення вниз, в середину чого-небудь [37] — прогалина, пропуск [51,52]
Словник з творів Івана Франка
люк —
люк іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
люк —
-а, ч. 1》 Отвір, звичайно з заслінкою, для проникнення вниз, усередину чого-небудь. || Заслінка, дверцята, що прикривають такий отвір. 2》 Отвір, що заміняє собою вікно. 3》 спец. Отвір для засипання чого-небудь або виймання зсередини чогось. 4》 гірн.
Великий тлумачний словник сучасної мови
люк —
ЛЮК, а, ч. 1. Отвір із заслінкою для проникнення вниз, усередину чого-небудь. Круглий люк у підлозі загальної каюти веде вниз (В. Владко); Слово “міни” зупинило танкіста, він закляк, тримаючи круглу кришку люка (К.
Словник української мови у 20 томах
люк —
(голл. luik) виріз, отвір у палубах корабля, у танку, підлозі сцени, стінках парового котла тощо, а також кришка, що прикриває цей отвір.
Словник іншомовних слів Мельничука
люк —
Отвір у палубі судна, напр., вантажний л. (веде до вантажного трюму).
Універсальний словник-енциклопедія
люк —
О́ТВІР (пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному), ДІРА́, ДІ́РКА, ЛЮК (звичайно із заслонкою); ЖЕРЛО́ (вузьке і глибоке); ПРО́ДУХ, ВІДТУ́ЛИНА розм., ПРОДУ́ХВИНА розм., ПРОДУ́ХОВИНА розм., ПРОДУ́ХА рідше; ПА́ЩА (темне, зяюче); ПРО́ЙМА буд.
Словник синонімів української мови
люк —
ЛЮК, а, ч. 1. Отвір, звичайно з заслонкою, для проникнення вниз, в середину чого-небудь. Від кубрика до кубрика бігав розсильний, нахилявся над круглими люками, пронизливо свистів у мідну боцманську дудку (Ткач, Крута хвиля, 1956, 119)...
Словник української мови в 11 томах