лівий —
лі́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
лівий —
[л’івией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і
Орфоепічний словник української мови
лівий —
-а, -е. 1》 Розташований з того боку тіла, де міститься серце; прот. правий. || Розташований з боку тієї руки, яка ближча до серця. || Розташований з цього боку, якщо стояти обличчям у напрямі руху (річки тощо). || у знач. ім. ліва, -вої...
Великий тлумачний словник сучасної мови
лівий —
ЛІ́ВИЙ, а, е. 1. Розміщений з того боку тіла, де функціонує серце; протилежне правий. Там-то його й скалічено, Та й на Україну Повернено з одставкою: Бачиш, праву ногу Чи то ліву підстрелено... (Т.
Словник української мови у 20 томах
лівий —
А, -е. 1. Чужий, не наш. Тому немає різниці, на чий млин воду лити: «ліве» (не наше) ж не тхне, навіть із оборудки з лежалим соєвим м'ясом (ПіК).
Словник сучасного українського сленгу
лівий —
вста́ти на лі́ву (не на ту) но́гу. Бути роздратованим, у поганому настрої. На обрії веселе сонце, в небі жодної хмаринки, але навколо якось непривітно, похмуро. То, мабуть, від того, що поліцаї сьогодні встали на ліву ногу (Ю.
Фразеологічний словник української мови
лівий —
ЛІВИ́ЦЯ (ліва рука), ЛІ́ВА у знач. ім. Лівиця втримувала залізного прута, а правиця била молотом (Б. Харчук); І той, що мертвих, на баяні Загравши, розбудити вмів, Та десь побіля Обояні На лівій пальці погубив (Л. Первомайський).
Словник синонімів української мови
лівий —
Лі́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
лівий —
ЛІ́ВИЙ, а, е. 1. Розташований з того боку тіла, де міститься серце; протилежне правий. Там-то його й скалічено, Та й на Україну Повернено з одставкою: Бачиш, праву ногу Чи то ліву підстрелено… (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
лівий —
Лівий, -а́, -е́ 1) Лѣвый. Повернувся козак Нечай на лівую руку, не вискочить Нечаїв кінь із лядського трупу. 2) — бік. Въ вышивкѣ: изнанка. Шух. І. 154.
Словник української мови Грінченка