могила

(для небіжчика) яма, гріб; (місце погребу) поховання; (висока) курган; П. смерть; ПР. СЛ. кінець, капут, каюк.

Значення в інших словниках

1. могила — (місце поховання людини) гріб.  Словник синонімів Полюги
2. Могила — Моги́ла прізвище  Орфографічний словник української мови
3. могила — I курган, могилка, могилонька, поховальня, поховання, склеп, усипальниця, усипальня Фразеологічні синоніми: братська могила: висока могила; сира земля (перен.); сторожова могила II див. горб; кладовище  Словник синонімів Вусика
4. могила — [могила] -лие, д. і м. -л'і  Орфоепічний словник української мови
5. могила — -и, ж. 1》 Яма для поховання померлого. || Місце поховання і насип, горбик на ньому. Братська могила. 2》 перен. Смерть. || у знач. присудк. сл. Кінець, смерть. До самої могили. 3》 Високий насип на місці давнього поховання. Сторожова могила.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. могила — МОГИ́ЛА, и, ж. 1. Яма для поховання померлого. Там матір добрую мою. Ще молодую – у могилу Нужда та праця положила (Т. Шевченко); Брянського в тих же парусинових чобітках загорнули в плащ-палатку й опустили в могилу (О.  Словник української мови у 20 томах
7. могила — моги́ла 1. могила ◊ як б'є́мо, то моги́ла цвіте́ про те, що бійка може мати фатальний кінець: – Ов, то ти такий гойрак? – Побачиш, чи гойрак. – Но, но, лишень поволеньки.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. могила — Горбатого і могила не направить. Лукавого нічим не зміниш. Долина глубока, а могила висока. Чим глибша долина, тим вища могила. Одною ногою вже в могилі. Про дуже стару людину, що може кожньої хвилі умерти. З могили і калачем не виманиш. З могили нема вороття.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. могила — И, ж. Національний університет «Києво-Могилянська академія». І як навчатись у Могилі? ◇ Мій дім — Могила. Що, мій дім — Могила? (Запитання про те, де навчається.)  Словник сучасного українського сленгу
10. могила — (-и) ж. 1. авто; жарт. Автомобіль Jeep. Ми знов їхали в антрацитовій "могилі", яка підібрала мене біля станції метро "Сокіл" (В. Шкляр, Елементал). 2. студ.; жарт. Національний університет "Києво-Могилянська академія".  Словник жарґонної лексики української мови
11. могила — Місце поховання; з огляду на давні традиції ховати в м. побутові предмети, зброю, прикраси померлих, м. є одними з осн. археологічних джерел; розрізняють...  Універсальний словник-енциклопедія
12. могила — (аж) до (са́мої) моги́ли. Протягом усього життя, до кінця свого життя; завжди. — Я Омеляну Овсійовичу завдячуватиму до могили,— бив себе кулаком у груди Федір (В.  Фразеологічний словник української мови
13. Могила — див. Могила, Петро  Філософський енциклопедичний словник
14. могила — ГОРБ (невелике округле підвищення земної поверхні), ПА́ГОРОК, ПА́ГОРБ, ПРИ́ГІР, ПРИ́ГІРОК (ПРИ́ГО́РОК), ЗГІ́РОК, ПРИ́ГОРА, СУ́ГОРБ, КУЧУГУ́РА, ШПИЛЬ, ГОРБО́ВИНА, ГОРБИ́НА рідше, ПЕРЕ́ГІРОК рідше, БУГО́Р розм.  Словник синонімів української мови
15. могила — Моги́ла, -ли; -ги́ли, -ги́л  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
16. могила — МОГИ́ЛА, и, ж. 1. Яма для поховання померлого. Там матір добрую мою. Ще молодую — у могилу Нужда та праця положила (Шевч., II, 1953, 229); Брянського в тих же парусинових чобітках загорнули в плащ-палатку й опустили в могилу (Гончар, III, 1959, 125)...  Словник української мови в 11 томах