міць

Міцність; (фізична) сила, снага, зст. міч; (духова) стійкість, незламність, непохитність; УР. могутність, могуття.

Значення в інших словниках

1. міць — міць іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. міць — див. сила  Словник синонімів Вусика
3. міць — [м'іц'] моц'і, ор. м'іц':у  Орфоепічний словник української мови
4. міць — моці, ж. 1》 Те саме, що міцність. 2》 Фізична сила. 3》 Велика сила чого-небудь; могутність. 4》 Сила як можливість, здатність робити що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. міць — МІЦЬ, мо́ці, ж. 1. Те саме, що мі́цність. – Порядний якийсь майстер робив [браму], .. на міць ізроблена! (Л. Мартович); – Ми коли вимурували його [корівник], то спершу випробували на міць: всією бригадою забрались на самий верх і давай гопака гуртом (О.  Словник української мови у 20 томах
6. міць — вибива́тися / ви́битися з сил (з си́ли). Слабнути, знесилюватися від тривалої, надмірної, напруженої роботи, хвороби тощо. Бачить дядько Мусій, що хлопець із сил вибивається, вхопив багра, підбіг ..  Фразеологічний словник української мови
7. міць — СИ́ЛА (фізична енергія людини, тварини, здатність робити, здійснювати щось), МІЦЬ, СНАГА́, НАСНА́ГА, МІЧ заст., ПУТЕ́РЯ діал. Він ішов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в ті рухи (М.  Словник синонімів української мови
8. міць — Міць, мо́ці і мі́ці, мо́[і́]ці, мі́ццю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. міць — МІЦЬ, мо́ці, ж. 1. Те саме, що мі́цність. — Порядний якийсь майстер робив [браму], .. на міць ізроблена! (Март., Тв., 1954, 164); — Ми коли вимурували його [корівника], то спершу випробували на міць...  Словник української мови в 11 томах
10. міць — Міць, мо́ці ж. Сила, крѣпость, мощь. Де ж та сила, де ж та міць? Г. Барв. 411. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4. міць узя́ти. Пріобрѣсть силу, власть. Таку міць узяв наш волосний, що й мирового не слуха. Канев.  Словник української мови Грінченка