навала —
див. багато; ватага
Словник синонімів Вусика
навала —
[навала] -лие, д. і м. -л'і
Орфоепічний словник української мови
навала —
-и, ж. 1》 Вторгнення ворожих військ у якусь країну, на якусь територію. 2》 Полчища озвірілих ворожих військ. 3》 розм. Велика кількість людей; ватага, натовп. 4》 у знач. присл. навалою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
навала —
НАВА́ЛА, и, ж. 1. Вторгнення ворожих військ у яку-небудь країну, на якусь територію. Протягом X –XIII ст. слов'янські поселення на середній і нижній Наддністрянщині зникають у зв'язку з навалою угров та печенігів (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
навала —
ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл.
Словник синонімів української мови
навала —
НАВА́ЛА, и, ж. 1. Вторгнення ворожих військ у якусь країну, на якусь територію. Страждання українського народу, викликані зрадливою навалою німецьких фашистів, ще більше укріпили у чесних людей почуття патріотизму (Панч, В дорозі, 1959, 248)...
Словник української мови в 11 томах