напучувати

Напучати, научати, повчати, напоумляти, наставляти <�на добру путь, на добрий розум>, направляти <�на вірну дорогу>, жм. напрямляти, г. моралізувати, ж. вставляти клепку, р. врозумляти.

Значення в інших словниках

1. напучувати — напу́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. напучувати — див. радити  Словник синонімів Вусика
3. напучувати — -ую, -уєш і напучати, -аю, -аєш, недок., напутити, -учу, -утиш, док., перех. Давати комусь поради, настанови і т. ін.; навчати чого-небудь; повчати, радити. || Давати вказівки, поради, висловлювати побажання кому-небудь (перев.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напучувати — НАПУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і НАПУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПУТИ́ТИ, учу́, ути́ш, док., кого і без прям. дод. Давати комусь поради, настанови і т. ін.; навчати чого-небудь; повчати, радити.  Словник української мови у 20 томах
5. напучувати — наставля́ти (направля́ти, напу́чувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти і т. ін.) на (до́бру (пра́ведну)) путь (доро́гу, сте́жку) кого і без додатка.  Фразеологічний словник української мови
6. напучувати — II. НАСТАВЛЯ́ТИ кого (давати конкретні поради, настанови, як слід робити, поводитися в тих чи інших випадках), НАСТАНОВЛЯ́ТИ рідше, НАПУ́ЧУВАТИ (НАПУЧА́ТИ), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ рідко), НАКА́ЗУВАТИ кому (перев. із спол. щоб), НАУЩА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
7. напучувати — НАПУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і НАПУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПУТИ́ТИ, учу́, ути́ш, док., перех. Давати комусь поради, настанови і т. ін.; навчати чого-небудь; повчати, радити.  Словник української мови в 11 томах