обламувати —
обла́мувати 1 дієслово недоконаного виду ламаючи, відділяти кінці чогось обла́мувати 2 дієслово недоконаного виду натискуючи, надломлювати рідко
Орфографічний словник української мови
обламувати —
I -ую, -уєш, недок., обламати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Ламаючи, відділяти краї, кінці чого-небудь. || Зламуючи, знімати плоди з чого-небудь. 2》 перен., рідко. Впливати на кого-небудь, примушуючи його діяти в потрібному напрямку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обламувати —
ОБЛА́МУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОБЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Ламаючи, відділяти краї, кінці чого-небудь. Коли бузок розцвітав, дітвора обламувала кущі (О. Донченко); Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: – Пронеси! (О.
Словник української мови у 20 томах
обламувати —
Ую, -уєш, недок., обламати, -аю, -аєш, док. 1. Присоромлювати, висміювати, виводити на чисту воду. Він довго вихвалявся, допоки його не обламали — відразу заспокоївся. 2. Тиснути на психіку, морально ламати людину. Не треба мене обламувати: я впевнений у тому, що знаю.
Словник сучасного українського сленгу
обламувати —
(-ую, -уєш) недок., кого; мол. 1. несхвальн. Завдавати комусь неприємних емоцій, дискомфорту; розчаровувати когось. Він постійно обламує гостей своєю поведінкою (Запис 1996 р.). БСРЖ, 389. 2. Висміювати, давати словесну відсіч комусь.
Словник жарґонної лексики української мови
обламувати —
облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже.
Фразеологічний словник української мови
обламувати —
ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДЛО́МЛЮВАТИ, ОБЛА́МУВАТИ (перев. краї, кінці чого-небудь); ВІДЧА́ХУВАТИ (про гілки). — Док.: відлама́ти, відломи́ти, облама́ти, улама́ти (влама́ти) розм. відчахну́ти.
Словник синонімів української мови
обламувати —
Обла́мувати, -ла́мую, -муєш і обло́млювати, -ло́млюю, -ло́млюєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
обламувати —
ОБЛА́МУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОБЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Ламаючи, відділяти краї, кінці чого-небудь. Коли бузок розцвітав, дітвора обламувала кущі (Донч., IV, 1957, 520); Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: — Пронеси!...
Словник української мови в 11 томах