об'єднавчий

Єднальний, інтегральний, стрижневий, здатний об'єднати, ур. братущий, фр. унітарний <н. крок>.

Значення в інших словниках

1. об'єднавчий — об'єдна́вчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. об'єднавчий — -а, -е. Стос. до об'єднання. || На якому відбувається об'єднання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. об'єднавчий — ОБ'ЄДНА́ВЧИЙ, а, е. Стос. до об'єднання. Народна українська мова була реальною опорою в процесі національної консолідації, оскільки вона виконувала важливу культурну і об'єднавчу функцію (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах