окремий

Осібний, з. опрічний, д. окромний; (покій) ізольований, відокремлений; (хутір) відрубний; (фонд) спеціальний, особливий; (епізод) поодинокий; (взятий окремо) сам по собі; ОКРЕМІШНИЙ, своєрідний, особливий, відособлений.

Значення в інших словниках

1. окремий — (який є частиною цілого) роз'єднаний, відокремлений, окремішній, поодинокий.  Словник синонімів Полюги
2. окремий — окре́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. окремий — -а, -е. 1》 Який не є частиною чого-небудь цілого. || Відділений, ізольований від інших. || Спеціально призначений для чого-небудь. Окремий фонд. 2》 Один із ряду однорідних предметів, явищ і т. ін.; один із багатьох. || перев. мн. Деякі, не всі; поодинокі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. окремий — ОКРЕ́МИЙ, а, е. 1. Який не є частиною чого-небудь цілого. Київська держава в XII віці розпалася на окремі князівства (М. Бажан); Чоловіки лежать на зеленій траві окремим гурточком, жінки згрупувалися окремо (Григорій Тютюнник); // Відділений...  Словник української мови у 20 томах
5. окремий — ВІДОКРЕ́МЛЕНИЙ (який діє, відбувається окремо від кого-, чого-небудь), ОКРЕ́МИЙ, ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, РОЗДІ́ЛЬНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ.  Словник синонімів української мови
6. окремий — Окре́мий і окро́мий, -ма, -ме  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. окремий — ОКРЕ́МИЙ, а, е. 1. Який не є частиною чого-небудь цілого. Київська держава в XII віці розпалася на окремі князівства (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 10); Чоловіки лежать на зеленій траві окремим гурточком, жінки згрупувалися окремо (Тют.  Словник української мови в 11 томах