пайка —
па́йка: часть, надѣлъ [ІФ,1890]
Словник з творів Івана Франка
пайка —
замість долі – частка Від ділити походить слово доля. Ним у старій системі мір позначали одиницю маси (ваги), що дорівнювала 44,435 міліграма. Називали так і частину музичного такту, на яку припадає наголос (сильна доля).
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
пайка —
па́йка 1 іменник жіночого роду частка па́йка 2 іменник жіночого роду паяння
Орфографічний словник української мови
пайка —
ПАЙКА – ПАЙОК Пайка. 1. Частка чогось спільного, яка дістається комусь при розподілі; частина чого-небудь. При кожнім молоченню, як робітники йшли на обід, Іван відбирав свою пайку, а відносив додому вночі (Лесь Мартович)...
Літературне слововживання
пайка —
I -и, ж. 1》 Частка чого-небудь спільного, яку одержує хтось під час розподілу. || Шматок хліба, одержуваний за певними нормами на певний строк. 2》 перен. Якась частина, певна кількість чого-небудь. II -и, ж., спец. Дія за знач. паяти; паяння.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пайка —
Частка, частина
Словник чужослів Павло Штепа
пайка —
ПА́ЙКА, и, ж. 1. Частка чого-небудь спільного, яка дістається комусь при розподілі. При кожнім молоченню, як робітники йшли на обід, Іван відбирав свою пайку, а відносив додому вночі (Л.
Словник української мови у 20 томах
пайка —
ПА́ЙКА¹, и, ж. 1. Частка чого-небудь спільного, яка дістається комусь при розподілі. При кожнім молоченню, як робітники йшли на обід, Іван відбирав свою пайку, а відносив додому вночі (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах
пайка —
Пайка, -ки ж. Паекъ, часть. Я ті шкури не зіпсую, свою пайку відбатую. Чуб. V. 1173. Як зароде Бог гліба, то й ваша пайка буде, хоч і не орали-сте. Камен. у.
Словник української мови Грінченка