пити

Випивати, (повагом) попивати, (могорич) запивати, (жадібно) дудлити, жлуктати, (поволі) тягти, цмулити, цідити; (кров) смоктати; (горілку) полоскатися у чому, підхмелитися чим, с. пити безощадно <�запоєм, без просипу>, заливати пельку, ІД. ПИЯЧИТИ; (на похмілля) похмелятися; дит. питки, питоньки.

Значення в інших словниках

1. пити — (вживати рідину) (повільно) попивати, (жадібно) дудлити, жлуктати, (посмоктуючи) смоктати, цідити, (про тварин) хлептати, (алкоголь) чаркувати, вихиляти, тягти // (про дітей) питоньки, питки.  Словник синонімів Полюги
2. пити — пи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. пити — Гольгати, дудлити, жлуктати, жлуктити, ковтати (рідину), питки, питоньки, питусі, смоктати Фразеологічні синоніми: гамувати спрагу; тамувати спрагу  Словник синонімів Вусика
4. пити — [питие] пйу, пйеш, пйеимо, пйеите; мин. пиў, пиела  Орфоепічний словник української мови
5. пити — п'ю, п'єш, недок. 1》 перех. і без додатка. Ковтати яку-небудь рідину для вгамування спраги. || Ковтати порошки, пілюлі, звичайно запиваючи їх водою. || перен. Викльовувати молоде зерно (про птахів). 2》 перех. і без додатка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. пити — Пи́ти, п’ю, п’єш, п’є; п’ємо́, п’єте́, п’ють; пий, пи́ймо, пи́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пити — ПИ́ТИ, п'ю, п'єш, недок. 1. що і без прям. дод. Ковтати яку-небудь рідину для вгамування спраги. Не дай, боже, Такого дожити, Не дай, боже, в багатого І пить попросити (Т. Шевченко); Приходить Уляна. – Де ти була?.. – заглядаючи в вічі, питає генеральша .  Словник української мови у 20 томах
8. пити — пи́ти: ◊ пи́ти за ри́нського → ринський ◊ пи́ти як бібу́ла пиячити (Франко)|| = бамбурити ◊ пи́ти як гу́бка = пи́ти як бібу́ла (Франко) (ст) ●а напи́в би він ся кро́ви (проклін пиякові)(Франко) ◊ ото бу́деш пи́ти, су́хо в губі́ бу́де кепкують із того, хто надіється на дармову випивку (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. пити — Ані пивши, ані ївши скачи дурню ошалівши. Коли хто без причини дуже тішиться. Випий до дна, бо лиш ця одна. Припрошування до послідньої чарки. Випий до дна, бо лиш там правда одна. Припрошування пити. Він у вас пив, а вдома мене бив.  Приповідки або українсько-народня філософія
10. пити — син. (спиртні напої); пиячити: алкати, банячити, бодяжити, бухати (забухати), голитися, гудіти, давити (заливати) сливу, дрінкати (дріньчити), жлуктати, закладати, калдирити, квасити, кваситися, киряти, кирячити, ковбасити, лигати...  Словник жарґонної лексики української мови
11. пити — ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ (по́вну) (ча́шу) ((по́вний) ківш (ли́ха)) (до кра́ю (до дна)). Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися.  Фразеологічний словник української мови
12. пити — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.  Словник синонімів української мови
13. пити — ПИ́ТИ, п’ю, п’єш, недок. 1. перех. і без додатка. Ковтати яку-небудь рідину для вгамування спраги. Не дай, боже, Такого дожити, Не дай, боже, в багатого І пить попросити (Шевч., І, 1963, 229); Приходить Уляна. — Де ти була?..  Словник української мови в 11 томах
14. пити — Пити, п'ю́, п'єш гл. 1) Пить. Хто п'є, той і ллє. Ном. Ой пий, мати, тую воду, що я наносила. Мет. 72. 2) Пить, пьянствовать. Ой п'є Палій, ой п'є Семен, із ніг ізвалився. н. п.  Словник української мови Грінченка