положення

Позиція, місцезнаходження; Р. стан, становище; (тіла) поза; (основне) теза, твердження, прв. мн. засада; (розпорядок) мн. правила; П! ЗАКОН.

Значення в інших словниках

1. положення — [положеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
2. положення — -я, с. 1》 Місцезнаходження кого-, чого-небудь у просторі. || Місце розташування якого-небудь пункту чи ділянки земної поверхні. || Розміщення тіла або його частин; поза. 2》 розм. Певне становище, зумовлене відповідними обставинами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. положення — див. позиція, ситуація  Словник чужослів Павло Штепа
4. положення — поло́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
5. положення — ПОЛО́ЖЕННЯ, я, с. 1. Місцезнаходження кого-, чого-небудь у просторі. Захар живо, мов молодець, оглянув положення обпаленого каменя (І. Франко); В різні години доби і в різні пори року кожне сузір'я займає різні положення відносно горизонту (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. положення — положення становище (ст): Але кривди йому не зробив і дав йому можливість при кінці року якось вийти із прикрого положення (П'ясецький)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. положення — ПОЛО́ЖЕННЯ (твердження, думка, що лежить в основі чого-небудь), ТЕ́ЗА, ПРИ́НЦИП, ДОМІНА́НТА (основне, вихідне). Всі закони сучасної фізики передбачають як постулат положення про тривимірність реального простору (з журналу)...  Словник синонімів української мови
8. положення — ПОЛО́ЖЕННЯ, я, с. 1. Місцезнаходження кого-, чого-небудь у просторі. Захар живо, мов молодець, оглянув положення обпаленого каменя (Фр., VI, 1951, 117); В різні години доби і в різні пори року кожне сузір’я займає різні положення відносно горизонту (Астр.  Словник української мови в 11 томах