порожнина —
порожни́на іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
порожнина —
-и, ж. 1》 Порожній, нічим не заповнений простір всередині чого-небудь. Карстова порожнина геол. — порожній простір у товщі земної кори, утворений внаслідок вимивання розчинних гірських порід підземними водами. 2》 анат.
Великий тлумачний словник сучасної мови
порожнина —
ПОРОЖНИ́НА, и, ж. 1. Порожній, нічим не заповнений простір всередині чого-небудь. Для засолювання відбирають огірки зелені, неповністю дозрілі, з щільною масою, без порожнин (з наук.-попул. літ.); Для одержання виливка використовують ящик..
Словник української мови у 20 томах
порожнина —
ПОРОЖНЕ́ЧА (порожній, нічим не заповнений простір; порожнє місце всередині чого-небудь), ПОРОЖНИ́НА, ПОРОЖНЯВА, ВА́КУУМ, ПОРОЖНЯ́ розм.; ПУСТОТА́ спец. (всередині чого-небудь суцільного). Ще раз передивися торбу, небоженьку.
Словник синонімів української мови
порожнина —
ПОРОЖНИ́НА, и, ж. 1. Порожній, нічим не заповнений простір всередині чого-небудь. Для засолювання відбирають огірки зелені, неповністю дозрілі, з щільною масою, без порожнин (Укр. страви, 1957, 407); Для одержання виливка використовують ящик..
Словник української мови в 11 томах