Приповість, БАЙКА, кн. параболя, алегорія, жм. ПРИЧТА; ПОБ. розповідь.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
притча —
при́тча іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
притча —
Стилістичний засіб: стаpовинна назва навчальних алегоpичних оповiдок пpо людське життя з яскpаво виявленою моpаллю. Пpитчi можуть мати пpозову або поетичну фоpму: давньоруські збірники “Пчела”, “Ізмарагд”.
Словник стилістичних термінів
притча —
[прич:а] -ч':і, ор. -ч:еийу
Орфоепічний словник української мови
притча —
-і, ж. 1》 Оповідний літературний твір алегорично-повчального характеру, змістом близький до байки. || Алегоричний вислів. || Розповідь про що-небудь (переважно на релігійну тематику). 2》 розм. Який-небудь непередбачений випадок; пригода, подія.
Великий тлумачний словник сучасної мови
притча —
ПРИ́ТЧА, і, ж. 1. Оповідний літературний твір алегорично-повчального характеру, змістом близький до байки. Збірник “Мій Ізмарагд” [І. Франка] у значній частині дає варіації старовинних притч і легенд різних часів і народів (М.
Словник української мови у 20 томах
притча —
І, ж., див. прича.
Словник сучасного українського сленгу
притча —
Алегорична розповідь морально-дидактичного або релігійного характеру (напр., у Біблії); раніше також приказка, прислів'я, казка.
Універсальний словник-енциклопедія
притча —
при́тча во язи́цех чия, кого і без додатка, перев. зі сл. ста́ти, бу́ти, книжн. Те (рідше той), про що (про кого) всі говорять; предмет розмов. Довелось самому розкидати (добро) .. І притчею во язицех стати Добрим людям (Т.
Фразеологічний словник української мови
притча —
ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал.
Словник синонімів української мови
притча —
ПРИ́ТЧА, і, ж. 1. Оповідний літературний твір алегорично-повчального характеру, змістом близький до байки. Збірник «Мій Ізмарагд» [І.
Словник української мови в 11 томах