пускати

(з рук) випускати; (віжки) попускати; (на гулі) дозволяти йти; (на волю) відпускати, звільняти; (до хати) впускати; (вперед) пропускати; (на раду) допускати; (на поталу) віддавати; (змія) запускати; (старцем) робити; (у воду) топити, занурювати, спускати, опускати; (грудкою) кидати що; (стрілу) вистрілювати; (у друк) давати; (в народ) поширювати де; (в повітря) висаджувати; (слова на вітер) говорити; (славу) розпускати; (кіно) демонструвати, крутити; (під що) використовувати як; (крам) ЖМ. збувати; (гроші марно) витрачати, циндрити; (запах) виділяти; (листя) ронити, губити; (поштою) Д. надсилати; (ману, на кого) ІД. вводити в оману <�задурманювати> кого; (тумана) ІД. дурити.

Значення в інших словниках

1. пускати — пуска́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пускати — -аю, -аєш, недок., пустити, пущу, пустиш, док. 1》 перех. і без додатка. Переставати тримати в руках, затримувати руками кого-, що-небудь, не вдержувати в руках. || Розслаблюючи, розтуляючи руки, пальці, переставати стискати їх або щось у них.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пускати — ПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПУСТИ́ТИ, пущу́, пу́стиш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Переставати тримати в руках, затримувати руками кого-, що-небудь, не вдержувати в руках.  Словник української мови у 20 томах
4. пускати — пуска́ти: ◊ ба́єр пуска́ти → баєр ◊ ві́ца пусти́ти → віц ◊ голоту пуска́ти = голо́та II. ◊ пуска́ти фа́рбу зраджувати (ст) ◊ пуска́ти кінці́ в во́ду знищувати докази (ср, ст): Я прилучився до думки про любовну аферу...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. пускати — Не на теє козаченьку, дочку годувала, щоби з пройдисвітом гуляти пускала. Не кожне товариство безпечне. Не пускай лиса в курник, а вовка в кошару. Хитрунові і захланному не вір. Пусти його під стіл, а він лізе на стіл.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. пускати — (аж) сли́ну пуска́є / пу́стить. Хто-небудь має сильне бажання придбати щось, оволодіти чим-небудь і т. ін. Браконьєри з мосту аж слину пускають, що стільки під ними пропливає весняного живого добра, а вихапувати не маєш права (О.  Фразеологічний словник української мови
7. пускати — ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ), ПРОТРА́ЧУВАТИ розм., ПУСКА́ТИ розм.; ПРОЖИВА́ТИ (на прожиття); ПРОЇДА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
8. пускати — Пуска́ти, -ка́ю, -єш сов. в. пустити, -пущу, -стиш, гл. Пускать, пустить, выпустить. Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Мет. Давали, та з рук не пускали. Ном. № 9785. Пустимо стрілку, як грім по небу. АД. І.  Словник української мови Грінченка