підвладний

Підпорядкований, під леглий, підконтрольний; (людині) контроль ований <�підкорений> ким; (уярмлений) під' яремний, підневільний; ЯК ІМ. підданий.

Значення в інших словниках

1. підвладний — (стосовно керівництва) підлеглий, (позбавлений свободи) підневільний.  Словник синонімів Полюги
2. підвладний — підвла́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. підвладний — -а, -е. 1》 Підпорядкований політичній, керівній і т. ін. владі. || у знач. ім. підвладний, -ного, ч.; підвладна, -ної, ж. Людина, яка підпорядковується політичній, керівній і т. ін. владі. 2》 Яким хто-небудь править, керує (про машини, механізми).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підвладний — ПІДВЛА́ДНИЙ, а, е. 1. Підпорядкований політичній, керівній і т. ін. владі. [3-й вартовий:] Не стало Гектора, не стало й глузду. О, той не марнував би часу нам, не збиткувався б над підвладним людом (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
5. підвладний — ЗАЛЕ́ЖНИЙ (який перебуває під чиєюсь владою, впливом, підкоряється комусь), ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, ПІДРЯ́ДНИЙ, ПІДВІ́ДОМЧИЙ (залежний від якоїсь організації, відомства і т. ін.); ПІДВЛА́ДНИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ, ПІДНАЧА́ЛЬНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
6. підвладний — Підвла́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. підвладний — ПІДВЛА́ДНИЙ, а, е. 1. Підпорядкований політичній, керівній і т. ін. владі, [3-й вартовий:] Не стало Гектора, не стало й глузду. О, той не марнував би часу нам, не збиткувався б над підвладним людом (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. підвладний — Підвладний, -а, -е Подвластный. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка