підпалювати

(вогонь) запалювати, (грубу) розпалювати; П. дратувати; (робити підпал) пускати <�червоного> півня.

Значення в інших словниках

1. підпалювати — підпа́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підпалювати — -юю, -юєш, недок., підпалити, -палю, -палиш, док., перех. 1》 також без додатка. Підносячи вогонь до чогось, примушувати займатися, горіти; запалювати. || також без додатка. Починати топити якимось паливом піч, грубу і т. ін.; розпалювати. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підпалювати — ПІДПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., що. 1. також без дод. Підносячи вогонь до чогось, примушувати займатися, горіти; запалювати. По алеях, у парках і скверах згрібали у величезні купи потемніле листя і підпалювали (А.  Словник української мови у 20 томах
4. підпалювати — ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИ рідше, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ рідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. підпалювати — ПІДПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., перех. 1. також без додатка. Підносячи вогонь до чогось, примушувати займатися, горіти; запалювати. По алеях, у парках і скверах згрібали у величезні купи потемніле листя і підпалювали (Дім.  Словник української мови в 11 томах
6. підпалювати — Підпалювати, -люю, -єш сов. в. підпалити, -лю́, -лиш, гл. Поджигать, поджечь; растапливать, растопить. Добре вогонь горить, як є чим підпалити. Ном. Підпалили сосну від споду до верху. Чуб. V. 394. Підпалив у печі, гріє окропи. Рудч. Ск. І. 137.  Словник української мови Грінченка