пішохід —
I [п'ішоух’ід] -шохода, м. (на) -шоходов'і /-шоход'і, мн. -шоходие, -шоход'іў (перехожий) II [п'ішоух’ід] -шоходу, м. (на) -шоход'і, мн. -шоходие, -шоход'іў (тротуар)
Орфоепічний словник української мови
пішохід —
I -хода, ч. Той, хто йде пішки. II -ходу, ч., заст. Тротуар.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пішохід —
Хідник, див. тротуар
Словник чужослів Павло Штепа
пішохід —
ПІШОХІ́Д¹, хо́да, ч. Той, хто йде пішки. Верхом полонини, стежкою .. ішли два пішоходи (І. Франко); Двірники мастили вапном дерева і обіччя тротуарів, щоб ночами видно було дорогу машинам і пішоходам (В. Кучер). ПІШОХІ́Д², хо́ду, ч., заст. Тротуар.
Словник української мови у 20 томах
пішохід —
ПІШОХІ́Д (той, хто йде пішки), ПІ́ШИЙ, ПІШОХО́ДЕЦЬ рідше, ПІШАНИ́ЦЯ діал., ПІ́ШИЙ- ПІШАНИ́ЦЯ (ПІ́ША- ПІШАНИ́ЦЯ) фольк.; ПЕРЕХО́ЖИЙ (той, хто йде пішки в якомусь напрямку повз когось, щось, через щось).
Словник синонімів української мови
пішохід —
ПІШОХІ́Д¹, хо́да, ч. Той, хто йде пішки. Верхом полонини, стежкою.. ішли два пішоходи (Фр., III, 1950, 16); Двірники мастили вапном дерева і обіччя тротуарів, щоб ночами видно було дорогу машинам і пішоходам (Кучер, Чорноморці, 1956, 35).
Словник української мови в 11 томах
пішохід —
Пішохід, -хо́ду м. Тротуаръ. Полт. и Харьк. г.г. У Харькові пішоходи з дощок, чи з каміню. Лебед. у. В городі... якісь пішоходи роблять, щоб в грязі добре, бач, було ходити пішки. Котл. Н. П. 386. Раз я вийшов в город, йду по пішоходу. Щог. В. 63.
Словник української мови Грінченка