розсердитися

док., розгніватися, на-, роззлоститися, с. обуритися.

Значення в інших словниках

1. розсердитися — (починати відчувати гнів) розгніватися, розізлитися, (несподівано) скипіти// виточувати ножа на кого, затаїти зло на кого, надути губи.  Словник синонімів Полюги
2. розсердитися — розсе́рдитися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. розсердитися — див. сердитися  Словник синонімів Вусика
4. розсердитися — [рос:ердиетиес'а] -рджус'а, -диес':а, -диец':а, -д'ац':а; нак. -ердз'с'а, -ерд'теис'а  Орфоепічний словник української мови
5. розсердитися — -джуся, -дишся, док. Відчути роздратування, обурення, гнів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розсердитися — РОЗСЕ́РДИТИСЯ див. розсе́рджуватися.  Словник української мови у 20 томах
7. розсердитися — СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯ підсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯ рідше, ГНІВИ́ТИСЯ рідше, ЗЛОСТУВА́ТИ рідше, ЗЛОБУВА́ТИ рідше, ҐЗИ́ТИСЯ діал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ фам.  Словник синонімів української мови
8. розсердитися — РОЗСЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, док. Відчути роздратування, обурення, гнів. Розсердився [Ентелл] і роз’ярився, Аж піну з рота попустив (Котл., І, 1952, 98); Старий Бульба гарячився, гарячився, нарешті розсердився зовсім і встав із-за столу (Довж.  Словник української мови в 11 томах
9. розсердитися — Розсердитися, -джуся, -дишся гл. Разсердиться. Розсердься, та не вдарь. Ном. № 3810.  Словник української мови Грінченка