смирення —
смире́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
смирення —
-я, с. 1》 Дія за знач. смирити, смиряти і стан за знач. смиритися, смирятися. 2》 Покірність, лагідність. 3》 Відсутність гордовитості; усвідомлення своєї мізерності, нікчемності.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смирення —
СМИРЕ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. смири́ти, смиря́ти і стан за знач. смири́тися, смиря́тися. Проникатися смиренням. 2. Покірність, лагідність. [Мессія:] Таке смирення гірше від гордині (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
смирення —
ПОКО́РА (беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.), ПОКІ́РНІСТЬ, ПОКІ́РЛИВІСТЬ, ПОСТУ́ПЛИВІСТЬ, ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, СЛУХНЯ́НІСТЬ, ПОСЛУХ, ПОСЛУХА́ННЯ заст.; СМИРЕ́ННЯ, СМИРЕ́ННІСТЬ, РЕЗИҐНА́ЦІЯ книжн., СМИРЕ́НСТВО заст.
Словник синонімів української мови
смирення —
СМИРЕ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. смири́ти, смиря́ти і стан за знач. смири́тися, смиря́тися. 2. Покірність, лагідність. [Мессія:] Таке смирення гірше від гордині (Л. Укр., II, 1951, 112).
Словник української мови в 11 томах