смішити —
сміши́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
смішити —
-шу, -шиш, недок., перех. Викликати сміх. || Своєю недоладністю, безглуздістю і т. ін. викликати сміх у кого-небудь. Смішити людей (горобців і т. ін.) — бути об'єктом насмішки для кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смішити —
СМІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., кого. Викликати сміх. Бородавкін смішив усіх, розказував українські анекдоти, котрі так і сипались з його язика, неначе насіння з торби (І.
Словник української мови у 20 томах
смішити —
сміши́ти люде́й (горобці́в). Бути об’єктом глузування, насмішки для кого-небудь. Старий Кирпа підсів до Петра і при людях надоумлював: — Гляди, зятьок, роздивляйся добре на нашу доньку, щоб потім жити та й людей не смішити (В. Сологуб).
Фразеологічний словник української мови
смішити —
СМІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех. Викликати сміх. Бородавкін смішив усіх, розказував українські анекдоти, котрі так і сипались з його язика, неначе насіння з торби (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
смішити —
Сміши́ти, -шу́, -ши́ш гл. Смѣшить. Не ходи удень, не сміши людей. Чуб. V. 18.
Словник української мови Грінченка