спалювати

(дрова) палити; (сонцем) висушувати, перепікати; (очима) обпалювати; (вітром) обпікати, обвітрювати; (соромом) мучити; (душу) шматувати; дк. СПАЛИТИ, пустити з димом

Значення в інших словниках

1. спалювати — спа́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спалювати — [спал'уватие] -л'уйу, -л'уйеиш  Орфоепічний словник української мови
3. спалювати — -юю, -юєш, недок., спалити, спалю, спалиш, док., перех. 1》 || безос. || Витрачати на опалення, на освітлення і т. ін. || перев. док., кого, розм. Знищити вогнем чиє-небудь майно (хату, будинок і т. ін.). || Висушувати, знищувати сильною спекою. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спалювати — СПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПАЛИ́ТИ, спалю́, спа́лиш, док., кого, що. 1. Піддавати дії вогню, знищувати вогнем. Я було написала до Вас листа та й спалила його, щось він мені дуже недоладним здався (Леся Українка); У двір вскочило два хлопці й ..  Словник української мови у 20 томах
5. спалювати — Юю, -юєш, недок., спалити, -лю, -лиш, док. Викривати. По цих фірмових кросах тебе швидко спалять (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
6. спалювати — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ...  Словник синонімів української мови
7. спалювати — СПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПАЛИ́ТИ, спалю́, спа́лиш, док., перех. 1. Піддавати дії вогню, знищувати вогнем. Молодь розкладала великі вогнища, спалюючи на них старі цвинтарні хрести (Стельмах, II, 1962, 329)...  Словник української мови в 11 томах