спрощувати

(доступ) полегшувати; (текст) адаптувати; (зміст) примітизувати; (дріб) МАТ. скорочувати.

Значення в інших словниках

1. спрощувати — спро́щувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спрощувати — -ую, -уєш, недок., спростити, спрощу, спростиш, док., перех. 1》 Робити простішим (будову, склад і т. ін. чого-небудь). || Зводити до небагатьох форм, звільняючи від усього зайвого, ускладненого. || Робити легшим для здійснення, використання і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спрощувати — СПРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОСТИ́ТИ, спрощу́, спро́стиш, док., що. 1. Робити простішим (будову, склад і т. ін. чого-небудь). Восьмикутна форма клітки [зрубу] значно спрощує конструкцію уступчастого перекриття (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. спрощувати — ПОЛЕ́ГШУВАТИ (робити легшим для здійснення, виконання тощо), СПРО́ЩУВАТИ. — Док.: поле́гшити, спрости́ти. Він натхненно й переконливо змальовував слухачам машини, котрі полегшують труд (Ю. Яновський); — Я не схильна все спрощувати так, як ви мені підказуєте (Є. Гуцало).  Словник синонімів української мови
5. спрощувати — Спро́щувати, -щую, -щуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. спрощувати — СПРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОСТИ́ТИ, спрощу́, спро́стиш, док., перех. 1. Робити простішим (будову, склад і т. ін. чого-небудь). Восьмикутна форма клітки [зрубу] значно спрощує конструкцію уступчастого перекриття (Дерев. зодч. Укр.  Словник української мови в 11 томах