стихійний

(- силу) неконтрольований, нестримний, непогамований; (рух) хаотичний, неорганізований; (ненависть) неусвідомлений, підсвідомий; (випадок) сліпий; п! АНАРХІЧНИЙ; пр. СТИХІЙНО, само собою і п. ф. від стихійний.

Значення в інших словниках

1. стихійний — стихі́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. стихійний — [стиех’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. стихійний — СТИХІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до стихі́я 2, 3. [Орест:] Сам я, може, й не піду на риск, не шукатиму його, .. але коли мене захопить яка стороння стихійна сила, тоді я трачу розум!...  Словник української мови у 20 томах
4. стихійний — -а, -е. Прикм. до стихія 2), 3). || Спричинений дією стихії. || Характерний для стихії (у 2 знач.); неусвідомлений. || Який діє несвідомо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стихійний — стихі́йний (від стихія) 1. Викликаний діями сил природи, непідвладних людині. 2. Переносно – нездоланний, нищівний; щодо суспільних явищ – неорганізований, без правильно поставленого політичного керівництва.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. стихійний — НЕОРГАНІЗО́ВАНИЙ (про дії, діяльність — позбавлений організованості); СТИХІ́ЙНИЙ підсил. (без попередньої підготовки, організації).  Словник синонімів української мови
7. стихійний — Стихі́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. стихійний — СТИХІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до стихі́я 2, 3. [Орест:] Сам я, може, й не піду на риск, не шукатиму його,.. але коли мене захопить яка стороння стихійна сила, тоді я трачу розум! (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах