супутник

Подорожник, як ім. подорожній; (мандрів) товариш; (- книгу) П. помічник, порадник; (плянети) сателіт; (життя) ІД. дружина <�чоловік або жінка>.

Значення в інших словниках

1. супутник — супу́тник 1 іменник чоловічого роду, істота особа супу́тник 2 іменник чоловічого роду небесне тіло  Орфографічний словник української мови
2. супутник — Імітація теми фуги — вождя у квінту чи кварту, якапроводиться в іншому голосі (див. Риспоста).  Словник-довідник музичних термінів
3. супутник — СУПУ́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто йде, їде, подорожує і т. ін. разом із ким-небудь. Ні княгиня Ольга, ні її супутники не нарікали, що поїхали через гори (С. Скляренко); – Мій супутник запропонував піти до вагона-ресторану повечеряти (М.  Словник української мови у 20 томах
4. супутник — -а, ч. 1》 Той, хто йде, їде, подорожує і т. ін. разом із ким-небудь. || Той, хто постійно перебуває, живе, працює і т. ін. з ким-небудь. || перен. Те, що завжди потрібне кому-небудь і постійно супроводжує його. Супутник життя — про чоловіка (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. супутник — СУПУ́ТНИК (небесне тіло, яке рухається навколо планети або зірки), САТЕЛІ́Т, ШТУ́ЧНИЙ СУПУ́ТНИК (пристрій, запущений у космос людиною). Супутники Юпітера; Йду. Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок.  Словник синонімів української мови
6. супутник — СУПУ́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто йде, їде, подорожує і т. ін. разом із ким-небудь. Ні княгиня Ольга, ні її супутники не нарікали, що поїхали через гори (Скл., Святослав, 1959, 213); — Мій супутник запропонував піти до вагона-ресторану повечеряти (Трубл.  Словник української мови в 11 томах