Тицькати, п. ф. тиць <н. малий тиць дулю>; (гострим) штирхати; п! ТИКАТИ.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
тицяти —
ти́цяти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
тицяти —
ТИ́ЦЯТИ, яю, яєш і рідше ТИ́ЦЬКАТИ, аю, аєш, недок., ТИ́ЦЬНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. без прям. дод., чим, у що. Різко торкатися кого-, чого-небудь, чимсь. – Маєте! – гукав Горовиць, тицяючи пальцем жирні рядки тісного набору прокламації (Ю.
Словник української мови у 20 томах
тицяти —
-яю, -яєш і рідше тицькати, -аю, -аєш, недок., тицьнути, -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех., чим, у що.Різко торкатися кого-, чого-небудь чимсь. 2》 перех. Різким або недбалим рухом подавати, віддавати щось кому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тицяти —
ти́кати (ти́цяти) (свого́) но́са в чужи́й горо́д. Втручатися куди не слід, в чужі справи. Тут дідка придавили томами з кресленнями і розрахунками, щоб не тикав свого носа в чужий город (З журналу); Е-е, краще вже хай люди живуть як живуть...
Фразеологічний словник української мови
тицяти —
СО́ВАТИ (рухаючи щось, поміщати його куди-небудь), ЗАСО́ВУВАТИ, ЗАСУВА́ТИ, СУ́НУТИ (як одноразова дія); ПХА́ТИ розм., ЗАПИХА́ТИ розм. (швидко, недбало або з силою); ТИ́КАТИ розм., ТИ́ЦЯТИ розм., ТИ́ЦЬКАТИ розм. рідше, ТИ́РИТИ розм. (недбало або нашвидку).
Словник синонімів української мови
тицяти —
Ти́цяти, -цяю, -цяєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тицяти —
ТИ́ЦЯТИ, яю, яєш і рідше ТИ́ЦЬКАТИ, аю, аєш, недок., ТИ́ЦЬНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. неперех., чим, у що. Різко торкатися кого-, чого-небудь, чимсь. — Маєте!...
Словник української мови в 11 томах