Словник синонімів Караванського

торг

див. РИНОК; (за ціну) торгування; торговиця, торжок, торговище; мн. ТОРГИ, авкціон, сов. аукціон.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. торг — торг 1 іменник чоловічого роду торгівля торг 2 іменник чоловічого роду базар; аукціон розм. торг 3 іменник чоловічого роду установа, що відала торгівлею або певною її галуззю в якомусь районі іст. торг 4 присудкове слово від: торгнути і торгнутися незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
  2. торг — див. аукціон; ярмарок  Словник синонімів Вусика
  3. торг — [торг] -гу, м. (на) -рз'і/-гу, мн. торги, тоург'іў  Орфоепічний словник української мови
  4. торг — ТОРГ¹, у, ч. 1. Дія за знач. торгува́ти 1. – Мені здається, що торг винами тутечки пішов би непогано, – сказав Копронідос (І. Нечуй-Левицький); Не тільки для такого обмінного торгу була вигідна тухольська дорога...  Словник української мови у 20 томах
  5. торг — торг : ◊ доби́титоргу->доби́ти  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. торг — I -у, ч. 1》 Дія за знач. торгувати 1). || тільки мн. Заняття купівлею і продажем; торгівля. 2》 Дія за знач. торгуватися 1). 3》 заст. Ринок, базар. 4》 перев. мн. Аукціон. Продавати з торгів. II -у, ч., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. торг — всти́гнути (поспі́ти) з ко́зами на торг. Нема причини, потреби поспішати. — Та годі вже з вашими качанами... Тут їсти хочеться...— нетерпляче озвався Макар..— Встигнеш ще з козами на торг. Тобі аби їсти (С.  Фразеологічний словник української мови
  8. торг — АУКЦІО́Н (прилюдний продаж майна, власником якого стає той, хто дає найбільшу суму), ТОРГИ́ мн. заст., ЛІЦИТА́ЦІЯ діал., ВИКЛИКА́ННЯ діал.  Словник синонімів української мови
  9. торг — Торг, то́ргу, -гові, на торгу́ і на то́рзі; торги́, -гі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. торг — ТОРГ¹, у, ч. 1. Дія за знач. торгува́ти 1. — Мені здається, що торг винами тутечки пішов би непогано, — сказав Копронідос (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  11. торг — торг (торжище, торжок) Торгова площа давньоруського міста, що знаходилась в посаді та біля воріт дитинця, під захистом його укріплень.  Архітектура і монументальне мистецтво
  12. торг — Торг, -гу м. 1) Торгъ, договоръ о куплѣ и продажѣ. В торгу нема гніву. Шейк. 2) Площадь для торговли, рынокъ, базаръ. Не рада коза на торг, та ведуть. посл. Я на торгу була, торгом торгувала. Грин. III. 417. він, вона до сього то́ргу й пішки.  Словник української мови Грінченка