ужиток —
ужи́ток 1 іменник чоловічого роду використання ужи́ток 2 іменник чоловічого роду майно
Орфографічний словник української мови
ужиток —
УЖИ́ТОК (ВЖИ́ТОК), тку, ч. 1. Використання, застосування чого-небудь; користування чим-небудь. Порох, який приніс капітан, лишився без ужитку (І.
Словник української мови у 20 томах
ужиток —
(вжиток), -тку, ч. 1》 Використання, застосування чого-небудь; користування чим-небудь. Виходити з ужитку. Предмети широкого вжитку. 2》 перев. мн., заст. Майно, добро; достатки. 3》 розм. Користь, вигода.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ужиток —
МАЙНО́ (речі, які комусь належать на правах власності), ДОБРО́, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ТКИ, СТА́ТКИ, МАЄ́ТОК розм., МАЄ́ТНІСТЬ розм., ВЖИ́ТОК (УЖИ́ТОК) заст., ФОРТУ́НА заст.; ЗБІ́ЖЖЯ (хатні, господарські, особисті речі); НА́ДІБОК, СКАРБ розм. (перев.
Словник синонімів української мови
ужиток —
Ужи́ток, -тку, в -тку
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ужиток —
УЖИ́ТОК (ВЖИ́ТОК), тку, ч. 1. Використання, застосування чого-небудь; користування чим-небудь. Порох, який приніс капітан, лишився без ужитку (Фр.
Словник української мови в 11 томах
ужиток —
Ужиток, -ку м. 1) Польза. Ой з нашого закохання ні слави, ні вжитку. Мет. 78. З мене нема громаді ніякого вжитку. Стор. І. 229. 2) Потребленіе. На хазяйський вжиток. 3) ужитки. Достатки, имущество. Оставляю тобі....
Словник української мови Грінченка