чутно —
ЧУ́ТНО. 1. Присл. до чу́тний. Ледве чутно знов поспитала [удова]: – Галю, Дніпро ж бо не шумить – я не чую... шумить чи ні? (Марко Вовчок); Десь далеко попереду, в темряві, ледве чутно заспівали півні (О.
Словник української мови у 20 томах
чутно —
чу́тно 1 прислівник незмінювана словникова одиниця чу́тно 2 присудкове слово чути незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
чутно —
1》 Присл. до чутний. 2》 у знач. присудк. сл. Чути (у 1-3 знач.). || у знач. вставн. сл., розм. Кажуть. Що чутно? — що відомо, які новини?
Великий тлумачний словник сучасної мови
чутно —
чу́тно (чуть), як (коли́) (і) му́ха лети́ть (літа́є, проліта́є) / пролети́ть. Стає дуже тихо. Народ, що досі переговорювався, зразу замер-затих, чутно було, як муха літала (Панас Мирний). му́ха пролети́ть — чу́тно. Григорій Павлович говорить.
Фразеологічний словник української мови
чутно —
ЧУ́ТНО. 1. Присл. до чу́тний. Ледве чутно знов поспитала [удова]: — Галю, Дніпро ж бо не шумить— я не чую… шумить чи ні? (Вовчок, І, 1955, 315); Десь далеко попереду, в темряві, ледве чутно заспівали півні (Гончар, II, 1959, 98)...
Словник української мови в 11 томах
чутно —
Чутно́ нар. Слышно. Мир. ХРВ. 7. Не чутно ні однісінького півня. Г. Барв. 464. Чутно йому, що пані плаче за стіною. МВ. (О. 1862. III. 55). Вже скільки годів пройшло, а його все не чутно, того Якима. Рудч. Ск. Чутно з покоїв, як там сміються. МВ. ІІ. 43.
Словник української мови Грінченка