шафер —
ША́ФЕР, а, ч., етн., діал. Боярин (у 2 знач.). З хати на ґанок виходять шафери з образами й свічками, сходять по східцях і стають по обидва боки ґанку (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
шафер —
ша́фер іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
шафер —
А, ч. Той, хто полюбляє залишати собі чужі запальнички. Моя порада: тому шаферу запальнички краще не давати.
Словник сучасного українського сленгу
шафер —
-а, ч., етн., зах. Дружба (див. дружба II), боярин.
Великий тлумачний словник сучасної мови