шеретувати —
ШЕРЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. що і без прям. дод. Відділяти оболонку, лушпиння від ядра зерна, насіння на шеретівці. Мельник меле, шеретує, Обернеться, поцілує Для потіхи (Т.
Словник української мови у 20 томах
шеретувати —
шеретува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
шеретувати —
-ую, -уєш, недок. 1》 перех. і неперех., спец. Відділяти оболонку, оббирати лузгу від ядра зерна, насіння на шеретівні. 2》 неперех., перен., розм. Швидко, безугавно говорити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шеретувати —
Шеретува́ти, -ту́ю, -ту́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шеретувати —
ШЕРЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. і неперех., спец. Відділяти оболонку, оббирати лузгу від ядра зерна, насіння на шеретівці. Мельник меле, шеретує, Обернеться, поцілує Для потіхи (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
шеретувати —
Шеретува́ти, -ту́ю, -єш гл. Передъ помоломъ обдирать шелуху на зернѣ. Мельник меле, шеретує. Шевч. 540.
Словник української мови Грінченка