шнурувати —
ШНУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. Стягувати шнуром, шнурком, просовуючи їх крізь спеціальні дірочки, зроблені з двох боків розрізу на одязі, взутті і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
шнурувати —
шнурува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
шнурувати —
шнурува́ти вул. іти (перев. поспіхом, швидко)(м, ср, ст): – Що тепер буде? – А що має бути? Ви шнуруйте далі, а я гу́лям до хавіри – і шлюс (Нижанківський)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
шнурувати —
-ую, -уєш, недок., перех. 1》 Стягувати шнуром, шнурком, просилюючи його крізь спеціальні дірочки, зроблені з двох боків розрізу на одязі, взутті і т. ін. 2》 перен., рідко. Ставити, розміщувати когось, щось у ряд, у лінію, рівно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шнурувати —
Шнурува́ти, -ру́ю, -ру́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шнурувати —
ШНУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Стягувати шнуром, шнурком, просовуючи їх крізь спеціальні дірочки, зроблені з двох боків розрізу на одязі, взутті і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
шнурувати —
Шнурува́ти, -ру́ю, -єш гл. 1) Шнуровать, зашнуровывать. На ножейках мат шнуровані дітки. АД. І. 43. 2) Увязывать веревками.
Словник української мови Грінченка