щулити

(очі) МРУЖИТИ, (ухо) (- тварин) нащулювати, прищулювати, насторожувати

Значення в інших словниках

1. щулити — ЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., що. 1. Те саме, що мру́жити. Низька карячкувата постать спинилась на хатнім порозі, переставила довгий ціпок з корою у хату і, спершись на нього, щулила очі (М.  Словник української мови у 20 томах
2. щулити — щу́лити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. щулити — -лю, -лиш, недок., перех. 1》 Те саме, що мружити. 2》 у сполуч. зі сл. вухо. Притискати до голови (про тварину); прищулювати. 3》 у сполуч. зі сл. плечі. Піднімаючи, стискати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. щулити — МРУ́ЖИТИ (прикривати очі повіками), ЖМУ́РИТИ, ЗАЖМУ́РЮВАТИ, ЗАМРУ́ЖУВАТИ, ЗМРУ́ЖУВАТИ, ЩУ́ЛИТИ, ЩУ́РИТИ, ЗІЩУ́ЛЮВАТИ (ЗЩУ́ЛЮВАТИ), СКУ́ЛИТИ розм.; ПРИМРУ́ЖУВАТИ, ПРИЖМУ́РЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИЩУ́РЮВАТИ, СКА́ЛИТИ розм., ЗАСКА́ЛЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. щулити — ЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. 1. Те саме, що мру́жити. Низька карячкувата постать спинилась на хатнім порозі, переставила довгий ціпок з корою у хату і, спершись на нього, щулила очі (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
6. щулити — Щулити, -лю, -лиш гл. 1) — о́чі. Прищуривать глаза. 2) — вуха. Прижимать уши.  Словник української мови Грінченка