інсинуація —
Інсинуа́ція: — наклепницьке звинувачення [46-1,46-2] — натяк, наклеп, хитра, зла чутка про когось, щоб йому нашкодити [47] — інсинуація (240) (insynuacja) [MО,III]
Словник з творів Івана Франка
інсинуація —
див. клявза, дефамація, пасквіль, ябеда
Словник чужослів Павло Штепа
інсинуація —
рос. инсинуация (латин. insunuatio, букв. -закрадливість, від insunuo — проникаю) — неправдива, наклепницька вигадка з метою заплямувати, знеславити когось.
Eкономічна енциклопедія
інсинуація —
інсинуа́ція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
інсинуація —
-ї, ж., книжн. Злісна вигадка, щоб дискредитувати, знеславити кого-небудь; наклеп.
Великий тлумачний словник сучасної мови
інсинуація —
інсинуа́ція (лат. insinuatio, букв. – закрадливість, від insinuo – проникаю) неправдива, наклепницька вигадка з метою заплямувати, знеславити когось.
Словник іншомовних слів Мельничука
інсинуація —
НА́КЛЕП (неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити кого-, що-небудь), ПО́КЛЕП рідко; ОБМО́ВА, НАГОВІ́Р, НАМО́ВА перев. мн. (несправедливе звинувачення в чому-небудь); ІНСИНУА́ЦІЯ книжн. (злісний наклеп, перев.
Словник синонімів української мови
інсинуація —
ІНСИНУА́ЦІЯ, ї, ж., книжн. Злісна вигадка, щоб дискредитувати, знеславити кого-небудь; наклеп. Се була інсинуація, не гідна чесного чоловіка, і вона не забудеться (Фр., XVI, 1955, 375); — Я позачергово вимагаю слова, щоб дати відсіч на.. ці жалюгідні інсинуації! (Шовк., Інженери, 1956, 332).
Словник української мови в 11 томах