їдь —
їдь отрута (ср, ст) ◊ ї́ддю ди́хати недоброзичливо, озлоблено говорити (ср, ст): Панно Оксано, я до вас із серцем, а ви їдцю на мене дишите. Що я вам злого сказав? (Ласовська)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
їдь —
-і, ж., зах. Отрута.
Великий тлумачний словник сучасної мови
їдь —
ЇДЬ, і, жін., діал. Отрута. *Образно. — Не лукав, Рогнідо! І ти і я мусимо помститись, бо зміїна їдь стопить наші серця у безсилій ненависті до спільного ворога (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 187).
Словник української мови в 11 томах